Тема 19. Фізіологічні основи спортивної спеціалізації й масових форм фізичної культури (семінар)

Тема. Фізіологічні основи спортивної спеціалізації й масових форм фізичної культури

Курс III                                                        Напрям підготовки Фізичне виховання

Кількість навчальних груп     1

I.                   Актуальність теми: надає знання про фізіологічні основи спортивної спеціалізації й масових форм фізичної культури

II.                Навчальна мета: познайомити із  фізіологічними основами спортивної спеціалізації й масових форм фізичної культури

III.             Виховна ціль: виховувати цікавість до предмету

IV.             Міжпредметна інтеграція

Дисципліна	Знати	Вміти
Гігієна	Правила та дозування виконання ФВ	Правильно дозувати навантаження
Легка атлетика	Методику виконання різних видів діяльності	Виконувати методично правильно ФВ

План і організаційна структура заняття

№ п.п.	Основні етапи заняття. Їх функції і зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи	Матеріали методичного забезпечення
1.	Підготовчий етап Організація заняття Визначення цілей, мотивація	Підготовка до навчальної діяльності	Розповідь викладача	План семінарського заняття
2.	Основний етап Узагальнення і теоретичний аналіз навчального матеріалу	Перевірка знань студентів	Виступи студентів	Лекційний матеріал, записи студентів
3.	Заключний етап Підведення підсумків, оцінювання Домашнє завдання	Аналіз і оцінювання відповідей студентів	Аналіз

VII . Матеріали методичного забезпечення основного етапу семінарського заняття:

·         План семінарського заняття

·         Записи і конспекти студентів

·         Електронний варіант семінарського заняття

·         Література:

1. Опрацювати питання семінарського заняття

1. Загальна характеристика функціонального стану основних фізіологічних систем організму спортсменів, які спеціалізуються в конкретних видах фізичних вправ. Залежність функціонального стану спортсменів від рівня їхньої спортивної кваліфікації.

2. Фізіологічна характеристика видів спорту, що відносяться до максимальної та субмаксимальної зон відносної потужності.

3. Фізіологічна характеристика великої й помірної потужності.

4. Основні етапи спортивної підготовки (попередньої підготовки, початкової спортивної спеціалізації, поглибленого тренування, спортивного вдосконалювання). Вікові границі основних етапів спортивної спеціалізації.

5. Вікові особливості спеціалізації в легкій атлетиці, плаванні, спортивній  і художній гімнастиці, спортивних іграх. Критерії добору дітей для спеціалізованих занять спортом.

6. Поняття про спортивну орієнтацію та спортивний добір. Основні критерії спортивного добору. Морфологічні, функціональні і психологічні критерії спортивного добору й орієнтації.

7. Поняття про морфофункціональний профіль спортсменів високого класу.  Особливості морфофункціонального профілю спортсменів вищої кваліфікації в різних видах спортивної діяльності.

8. Особливості проведення занять з фізичної культури з дітьми шкільного віку.  Фізіологічна характеристика шкільного уроку з фізичної культури.

9. Особливості проведення занять з фізичної культури з людьми літнього віку.

2. Створити глосарій

АБСОЛЮТНА СИЛА - максимальне м'язове зусилля, що може розвинути спортсмен у статичному або динамічному режимі без відповідно до власної маси тіла

АДАПТАЦІЯ – комплекс морфофункціональних змін в організмі,  які спрямовані на найбільш адекватне й безпечне його пристосування в умовах,  що змінилися

АДАПТИВНІ МОЖЛИВОСТІ – здатність організму до найбільш адекватного пристосування до дії того або іншого чинника, зокрема, до фізичних навантажень)

АЕРОБНА ЄМНІСТЬ – інтенсивність виробництва енергії за допомогою аеробного метаболізму

АЕРОБНА ПОТУЖНІСТЬ – максимальний обсяг фізичного навантаження,  виконуваний випробовуваним в аеробних умовах енергозабезпечення м'язової діяльності

АКЛІМАТИЗАЦІЯ – один із видів адаптивних реакцій організму, основною характеристикою якого є його пристосування до нових кліматогеографічних  умов регіону

АНАЕРОБНА АЛАКТАТНА ЄМНІСТЬ – інтенсивність виробництва енергії за допомогою алактатного анаеробного метаболізму

АНАЕРОБНА АЛАКТАТНА ПОТУЖНІСТЬ – максимальний обсяг фізичного навантаження, виконуваний випробовуваним в анаеробних алактатних умовах енергозабезпечення м'язової діяльності

АНАЕРОБНА ЛАКТАТНА ЄМНІСТЬ – інтенсивність виробництва енергії  за допомогою лактатного анаеробного метаболізму

АНАЕРОБНА ЛАКТАТНА ПОТУЖНІСТЬ – максимальний обсяг фізичного навантаження, виконуваний випробовуваним в анаеробних лактатних умовах енергозабезпечення м'язової діяльності

АРИТМІЯ – порушення ритму серцевих скорочень

БІОЛОГІЧНІ РИТМИ – циклічні зміни фізіологічних функцій організму  з різним періодом і амплітудою

БОЙОВА ГОТОВНІСТЬ - фізіологічний стан організму перед початком змагальної діяльності, що характеризується оптимальним співвідношенням між процесами збудження й гальмування в нервовій системі

БРАДИКАРДІЯ – зменшення частоти серцевих скорочень

ВЕЛОЕРГОМЕТР – спеціальний пристрій, що забезпечує можливість дозування фізичних навантажень визначеної потужності й інтенсивності

ВИБУХОВА СИЛА - здатність м'язів досягати максимуму прояву сили  по ходу руху і за можливий менший час

ВИТРИВАЛІСТЬ - здатність організму протистояти стомленню,  що представляє собою процес, який виникає і розвивається під час робот і супроводжується рядом змін в організмі спортсмена, які приводять до падіння його працездатності

ВПРАЦЬОВУВАННЯ – процес поступового “виходу” фізіологічних систем організму при виконанні м'язової роботи на найбільш оптимальний рівень функціонування

ГІПОГЛІКЕМІЯ – стан, при якому спостерігається істотне зниження концентрації глюкози в крові

ГІПОКСЕМІЯ - стан, при якому спостерігається недостатнє насичення крові киснем

ГІПОКСІЯ – стан, при якому спостерігається недостатнє забезпечення тканин організму киснем

ГНУЧКІСТЬ – здатність виконувати рухи з великою амплітудою

ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП – функціональне об'єднання комплексу умовних рефлексів, що забезпечують виконання того або іншого виду діяльності, доведене до автоматизму

ДОВГОСТРОКОВА АДАПТАЦІЯ («стаєрський» тип адаптації) – здатність організму витримувати тривалий час фізіологічні навантаження різного характеру

ЕКОНОМІЧНІСТЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ – відносні енергетичні витрати організму, віднесені до загальної функціональної та метаболічної «вартості» конкретної м'язової роботи

ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЯ – метод дослідження електричних явищ у серці

ЕНЕРГЕТИЧНІ ВИТРАТИ В СПОКОЇ – загальний об‘єм енергії,  що витрачається організмом, в умовах, які відрізняються від основного обміну,  але коли не виконується м'язова робота

ЕНЕРГЕТИЧНІ ВИТРАТИ ПРИ РОБОТІ - загальний об‘єм енергії,  що витрачається організмом при виконанні того або іншого виду м'язової діяльності

ЗАГАЛЬНА ВИТРИВАЛІСТЬ - здатність спортсмена тривалий час виконувати будь-яку фізичну роботу, яка залучає до дії багато м'язових груп  і опосередковано позитивно впливає на його спортивну спеціалізацію

ЗАГАЛЬНА ФІЗИЧНА ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ - об'єм або кількість механічної роботи, що організм спортсмена здатний виконувати тривалий час і з досить високою інтенсивністю

КИСНЕВИЙ БОРГ (КБ, л) – різниця між кисневим запитом і фактичним споживанням кисню, що ліквідується у відбудовному періоді або під впливом медико-біологічних засобів реабілітації

КИСНЕВИЙ ЗАПИТ (КЗ, л) – загальна кількість кисню, необхідна  для виконання того або іншого виду фізичних вправ

КОРОТКОЧАСНА АДАПТАЦІЯ («спринтерський» тип адаптації) –  здатність до потужних фізіологічних реакцій із високим ступенем надійності  у відповідь на значні, але короткочасні коливання в зовнішньому середовищі

МАКСИМАЛЬНА ФІЗИЧНА ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ – граничний рівень фізичного навантаження, що приводить до максимального розміру частоти серцевих скорочень

МАКСИМАЛЬНЕ СПОЖИВАННЯ КИСНЮ (МСК) – рівень споживання кисню, при якому подальше збільшення інтенсивності фізичних навантажень  не приводить до його подальшого росту

“МЕРТВА ТОЧКА” – функціональний стан організму, при якому спостерігається неузгодженість між можливостями опорно-рухового апарату  і кардіореспіраторною системою

МОРФОМЕТРИЧНИЙ ПРОФІЛЬ – сукупність основних морфологічних ознак, характерних для конкретної людини

ОКСИГЕМОМЕТРІЯ – метод виміру ступеня насичення артеріальної крові киснем

ПЕРЕДСТАРТОВА АПАТІЯ – фізіологічний стан організму перед початком змагальної діяльності, що характеризується переважанням процесів гальмування в нервовій системі над процесами збудження

ПЕРЕДСТАРТОВА ЛИХОМАНКА – фізіологічний стан організму перед початком змагальної діяльності, який характеризується переважанням процесів збудження в нервовій системі над процесами гальмування

ПЕРЕДСТАРТОВИЙ СТАН – рівень функціонального стану організму,  зумовлений характером співвідношення процесів порушення й гальмування  в центральній нервовій системі

ПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – метод дослідження периферичного кровообігу,  заснований на зміні об'єму частини тіла залежно від його кровонаповнення

ПОРІГ АНАЕРОБНОГО ОБМІНУ (ПАНО) – рівень споживання кисню, при якому організм переходить з економічного аеробного на неекономічний анаеробний шлях енергозабезпечення м'язової діяльності

ПСИХОМЕТРИЧНИЙ ПРОФІЛЬ – сукупність основних психологічних ознак, характерних для конкретної людини

РОЗМИНКА – комплекс заходів педагогічної, психологічної  та медико-біологічної спрямованості, що сприяють підготовці організму  до майбутньої м'язової роботи

РУХЛИВІСТЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ - здатність до швидкої мобілізації функціональних резервів організму при виконанні інтенсивної роботи

СИЛОВА ВИТРИВАЛІСТЬ - специфічна форма прояву людиною силових здатностей в умовах рухової діяльності, при якій вимагаються відносно тривалі м'язові напруги без зниження їхньої робочої ефективності

СИЛОВІ МОЖЛИВОСТІ – здатність переборювати опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль

СПЕЦІАЛЬНА ВИТРИВАЛІСТЬ – здатність спортсмена ефективно виконувати специфічне навантаження протягом часу, обумовленого вимогами відповідного виду м'язової діяльності

СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ – рівень фізичної працездатності, що характеризує можливості спортсмена виконувати специфічну для конкретного виду спорту м'язову роботу

СПОЖИВАННЯ КИСНЮ (СК, л) – кількість кисню, що споживає організм  під час виконання фізичних вправ у відповідності з функціональним станом кардіореспіраторної системи

СПОРТИВНА ОРІЄНТАЦІЯ – добір для досить великої групи людей видів фізичних вправ, які найбільш повно відповідають морфофункціональним особливостям їхнього організму

СПОРТИВНА ФОРМА – визначений рівень розвитку техніко-тактичної,  психологічної і функціональної підготовленості спортсмена

СПОРТИВНЕ ТРЕНУВАННЯ – складний психолого-педагогічний процес,  спрямований на підвищення технічної, тактичної, психологічної  і функціональної підготовленості спортсмена для досягнення ним максимального рівня спортивної форми

СПОРТИВНИЙ ДОБІР – вибір конкретного виду фізичних вправ для конкретної людини з урахуванням морфологічних, фізіологічних  і психологічних особливостей його організму

СПРИТНІСТЬ – здатність швидко та правильно вирішувати рухові завдання,  особливо ті, які виникають несподівано і вимагають негайного вирішення

СТІЙКИЙ СТАН – рівень функціонального стану організму, при якому можлива підтримка найбільш оптимального функціонування основних фізіологічних систем досить тривалий час

УЯВНИЙ СТІЙКИЙ СТАН - фізіологічний стан організму, який виникає при тривалих фізичних навантаженнях, під час якого спортсмен почуває себе досить комфортно, однак розмір споживання кисню менший кисневого запиту (кисневий борг більше нуля)

ВТОМА – тимчасове зниження розумової або фізичної працездатності,  що носить захисне або охоронне значення для організму

СФІГМОГРАФІЯ – метод дослідження серцево-судинної системи організму,  заснований на автоматичному записі пульсових рухів артеріальної стінки

ТАХІКАРДІЯ – збільшення частоти серцевих скорочень

ТРЕДМІЛ (ТРЕДБАН) – спеціальний пристрій, що дозволяє відтворювати умови ходьби або бігу з визначеною швидкістю і визначеним ухилом

УСТАЛЕНІСТЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ - визначається здатністю утримувати високі рівні енергетичних і функціональних реакцій, насамперед споживання кисню і кисневотранспортної системи

ФІЗІОМЕТРИЧНИЙ ПРОФІЛЬ – сукупність основних фізіологічних ознак,  характерних для конкретної людини

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК – закономірний процес морфологічних  і функціональних змін організму, його фізичних якостей і особливостей,  що протікають у залежності від внутрішніх причин і умов життя людини

ФІНІШНИЙ СПУРТ – гранична мобілізація психологічних і функціональних можливостей спортсмена в завершальній фазі виконання фізичних вправ

ФОНОКАРДІОГРАФІЯ – метод дослідження, який полягає в реєстрації звукових коливань, що виникають при роботі серця

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІАГНОСТИКА – комплекс методичних підходів  до визначення поточного функціонального стану основних фізіологічних систем організму

ФУНКЦІОНАЛЬНА ПІДГОТОВКА – комплекс психолого-педагогічних  і медико-біологічних заходів, спрямованих на оптимізацію функціонального стану фізіологічних систем організму, що забезпечують його пристосування  до м'язової діяльності

ФУНКЦІОНАЛЬНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ – рівень функціонального стану фізіологічних систем організму, що забезпечують його пристосування  до фізичних навантажень різного об‘єму й інтенсивності

ФУНКЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА – комплекс фізіологічних систем організму,  що забезпечують досягнення ним найбільш сприятливого результату при найбільш оптимальному рівні енергетичних витрат

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ – максимально можливе відхилення рівня функціонування фізіологічних систем від вихідного рівня при виконанні фізичних навантажень граничної потужності й інтенсивності

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН – визначений рівень функціонування фізіологічних систем організму і характеру взаємозв'язку між ними

ФУНКЦІОНАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ - група спеціальних методів дослідження, які використовуються при оцінці й характеристиці функціонального стану організму

ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ — рівень функціонального стану фізіологічних систем організму, що реєструється в стані відносного спокою,  який характеризує потенційні можливості організму

ШВИДКІСНА ВИТРИВАЛІСТЬ – здатність підтримувати високу швидкість на коротких відрізках дистанції (ходьба, біг та ін.) або вміння багаторазово виконувати швидкі рухи у процесі тривалих ігор і фізичних вправ

ШВИДКІСНО-СИЛОВА ВИТРИВАЛІСТЬ – здатність до прояву граничних або близькограничних зусиль у найкоротший відрізок часу при збереженні оптимальної амплітуди рухівКоротка характеристика осно

ШВИДКІСТЬ – здатність робити рух або рухові дії в мінімальний відрізок часу у відповідних умовах

ЩИРИЙ СТІЙКИЙ СТАН – фізіологічний стан організму, який виникає при тривалих фізичних навантаженнях, під час якого спортсмен почуває себе досить комфортно, а розмір споживання кисню практично повністю відповідає кисневому запиту (кисневий борг прагне до нуля)